ПАМЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ЕМОЦІЙНО-ЗБУДЛИВОЮ ДИТИНОЮ

Тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння у всіляких життєвих ситуаціях, в тому числі й у тих, котрі не дають підстав для цього.

Варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога — це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання дитини, то тривожність є стійким станом. Тривожність не пов'язана з якоюсь окремою ситуацією і виявляється майже завжди.

Цей стан супроводжує людину в будь-якому виді діяльності. Коли ж людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, страх замкнутого простору.

Деякі науковці вважають, що тривожність розвивається внаслідок наявності в дитини внутрішнього конфлікту.

Критерії визначення емоційної збудливості

1. Постійне занепокоєння.

2. Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.

3. М'язова напруга (обличчя, шия).

4. Дратівливість.

5. Порушення сну.

Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із кри­теріїв, перерахованих вище, постій­но виявляються в її поведінці.

Як допомогти емоційно збудливій дитині

Робота з тривожною дитиною пов'язана із значними труднощами і, як правило, забирає багато часу. Фахівці рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми втрьох напрямках:

а) підвищення самооцінки;

б) навчання дитини умінню ке­рувати собою в конкретних, най­більш хвилюючих ситуаціях;

в) зняття м'язової напруги.

Правила роботи з емоційно збудливими дітьми

1. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з оточуючими людьми.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релакса­цію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, чистіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

7. Не ставте перед дитиною завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

9.  Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

10.  Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.