Робота з педколективом

У професійній діяльності педагог спілкується з дітьми, батьками, колегами. Професійне спілкування педагога тривале, емоційно насичене, інтенсивне. Ці фактори руйнівні для емоційної сфери педагога.

Сьогодні актуальним і затребуваним завданням у роботі практич­ного психолога є профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів.

У швидкому ритмі сучасного життя більшість із нас забуває про таку важливу річ, як турбота про власне здоров’я. Цю ситуацію яскраво характеризує відоме висловлення А. Вінцевича: «Здоровий спосіб життя в молодості — тягар, у зрілості — боротьба з собою, у старості — необхідність».

Тенденція до здорового способу життя в останнє десятиліття стала, як ніколи, попу­лярною. У сучасному світі здоров’я людини щодня піддається негативному впливу еко­логії, що особливо відбивається на молодому поколінні. Часто людина сама стає причиною виникнення проблем у роботі власного орга­нізму внаслідок поганих звичок, неправиль­ного харчування, відсутності профілактичних заходів.

Профілактичні заходи — це найважливіша складова системи охорони здоров’я, спрямова­на на формування в населення медико-соціальної активності й мотивації на здоровий спосіб життя. Профілактичні заходи особливо важли­во здійснювати особам, робота яких пов’язана з тісним контактом із людьми — лікарям, пси­хологам, педагогам.

Ці фактори негативно впливають на емоцій­ну сферу педагога. У нього різко з’являються стани невдоволення собою та своїм життям, труднощі у встановленні теплих, довірчих контактів із дітьми, колегами, оточуючими людьми. Так від­бувається зміна в мотиваційній сфері педагога, розвивається синдром емоційного вигоряння.

Синдром емоційного вигоряння — це реак­ція організму спричинена тривалим впливом професійних стресів середньої інтенсивності. Розвиток цього стану є наслідком роботи в од­номанітному або напруженому ритмі, емоцій­ним навантаженням. Призводить до цього й відсутність на­лежної винагороди (не тільки матеріальної, але й психологічної) за виконану роботу, що зму­шує людину вважати, що її робота не цінується. Подібні думки руйнують особистість педагога на психологічному рівні. Те, заради чого він прийшов у сферу освіти, починає втрачати сенс і значення.

Хід семінару:

Вправа «Мавпа, пальма, слон»

Мета:

• активізація уваги учасників, зняття емо­ційного напруження;
• створення позитивного емоційного налаштування на роботу, згуртування ко­лективу.

• пальма (зображення високого дерева з великою кроною);
• мавпа (широко посміхаючись, тримати­ся за вуха);
• слон (зображення довгого хобота сло­на, за допомогою рук, притиснутих одна до одної).

Ведучий по черзі називає слово, а учасники показують його за допомогою рухів.

Вітання

Мета: створення емоційно-сприятливої ситуації в групі; розвиток творчої активності; формування навичок спілкування.

Ведучий. Привіт усім у кого... (наприклад, гарний настрій; хто любить дітей, хто знає, в чому полягає здоровий спосіб життя тощо). Ті, кому підходить вітання, відповідають «Привіт!».

Так по черзі вітається кожен учасник тре­нінгу.

Мозковий штурм «Правила роботи в групі»

Мета: усвідомлення та прийняття учас­никами правил поведінки в групі; організація спілкування.

Правила: активність, доброзичливість, пер­соніфікація, емпатія, правило «стоп», не оціню­вання, конфіденційність.

Вправа «Сходинки надій»

Мета: виявлення очікувань учасників.

Ведучий. Коли ви приходите на якийсь захід, обов’язково на щось сподіваєтеся й хочете, щоб ваші очікування виправдалися. Подивіться на малюнок «Сходинки надій». Ви зараз перебуваєте на першій сходинці, якщо ж ваші очікування виправдаються, то ви під­німетеся вгору.

(Учасники тренінгу пишуть й озвучують свої очікування від тренінгу та прикріплюють їх на першій сходинці).

Міні-лекція «Екологія душі»

Мета: познайомити учасників із поняттями «екологія», «екологія душі»; розвивати творчу активність, бажання висловитися.

Висловлювання учасників тренінгу про те, як вони розуміють ці поняття, і з чим вони в них асоціюються.

Екологія — розділ біології, що вивчає за­кономірності взаємин організмів із середови­щем, у якій вони живуть, а також організацію та функціонування надорганізмових систем (популяцій, видів) (В. Вернадський); наука про взаємини організмів між собою й середовищем (Платан); стан природного середовища.

Душа — внутрішній психічний світ людини («на душі полегшало»); основні риси характеру («добра душа») (В. Вернадський).

Тест «Прання білизни»

Мета: визначення рівня стресостійкості учасників тренінгу, зниження напруженості в групі.

Ведучий. Ви перенеслися назад у час, коли все прали руками й вивішували сушитися на мотузці. Брудний одяг став накопичуватися, і вам необхідно зайнятися пранням саме сьо­годні. Однак, подивившись на небо, ви бачите велику чорну хмару, що віщує дощ. Що ви ду­маєте?

1. Та ні, це, мабуть, жарт! Це значить, що я повинна чекати до завтра? Що ж мені робити?
2. Почекаємо трішки й подивимося, може, погода проясниться.
3. Ну, добре, зрештою, мені не доведеться сьогодні прати.
4. Я все-таки пратиму, незалежно від того, буде дощ чи ні.

Інтерпретація

Перше твердження — рівень стресу 80. Ця людина допитлива, звертає увагу на дрібни­ці, аналізує їх, будь-яка негативна подія може викликати її роздратування. Чим можна допо­могти цій людині? Зробити її напарником лю­дини оптимістичної, впевненої, організованої.

Друге твердження — рівень стресу 50. Ця людина не піддається стресу, їй вдається зберігати позитивне бачення проблеми, навіть тоді, коли відбуваються незаплановані події. Такі люди ставляться до стресу як до спонукаль­ного чинника й здатні допомогти впоратися з ним колегам.

Третє твердження — рівень стресу 0. Ця людина не дозволяє дрібним проблемам і безладу впливати на життя й у будь-якій не­гативній події бачить позитивну сторону. Така людина здатна запропонувати колезі допомогу й підтримку, дати цінну пораду.

                     Вправа «Інтерв’ю»

Мета: розкриття творчого потенціалу; роз­виток навичок взаємодії одне з одним.

Учасники поєднуються в пари за принци­пом «апельсин, яблуко» і беруть одне в одного інтерв’ю. Потім половина учасників залишається сидіти на стільцях, а друга половина стає в них за спинами й, поклавши руки на плечі партнера, учасники по черзі представляють одне одного. Той, про кого говорили, й інші учасники аплоду­ють мовцеві. Учасники міняються місцями.

Рефлексія

Вправа «Асоціації»

Мета: розвиток асоціативного мислення, творчої уяви.

Кожен учасник отримує картки, де зазначе­на тема асоціації. Один з учасників стає в центр кола, а всі по черзі говорять, із чим асоціюється в них ця людина.

Картки запропоновані в таблиці.

Таблиця

Вправа «Якби я був чарівником»

Мета: розвиток творчого мислення; ство­рення атмосфери довіри, толерантності.

Кожен учасник продовжує фразу для того, хто сидить ліворуч: «Якби я був чарівником, то...» (наприклад, зробив би так, щоб усі люди були здорові).

Вправа «Конверт побажань»

Мета: розвиток толерантності, емпатії одне до одного; формування вміння працювати в колективі.

Учасники тренінгу пишуть 2—3 побажання кожному індивідуально й передають їх одне одному в конвертах.

Вправа «Сходинки надій»

Мета: висловлювання очікувань учасників тренінгу.

Кожен учасник висловлюється про те, чи виправдалися його очікування, й переклеює стікер на відповідну сходинку.

Вправа «Цінувати самого себе»

Мета: навчитися ставитися до себе з по­вагою і любов’ю.

Ведучий. Сьогодні ми розглянули з вами проблему здорового способу життя й ознайо­милися з методами, що сприяють запобіганню емоційного вигорання, розкриттю творчого потенціалу, які можна використати в роботі з педагогами.

Пропоную вам вправу, спрямовану на робо­ту з самим собою.

Усі ми родом із дитинства, в кожному з нас і дотепер живе дитина. Спробуємо з’єднатися зі своєю «внутрішньою дитиною». Тобто вста­новимо зв’язок з образом себе в дитинстві й подякуємо цьому маленькому створінню, яке пережило з вами радість і біль, може й прини­ження; подякуємо за те, що ви з ним пережили в цьому житті.

Спробуємо простягнути своїй внутрішній дитині руку й почати вчитися спілкуватися з нею терпляче й ласкаво, піклуватися про неї й розвивати цю ніжну частину своєї душі.

Заплющте очі.

Уявіть себе маленькою дитиною 5—б років.

Загляньте глибоко в очі цьому маляті.

Постарайтеся побачити сум і зрозуміти, що це сум за любов’ю...

Простягніть руку й обніміть цю маленьку дитину, пригорніть її до своїх грудей.

Скажіть їй, як дуже ви її любите...

Скажіть, що захоплюєтеся її розумом: а якщо вона й помиляється, то це нічого, всі помиля­ються...

Пообіцяйте їй, що ви завжди прийдете до неї, врятуєте, якщо це буде необхідно...

Тепер нехай дитина стане маленькою, за­вбільшки з горошину...

Покладіть її в своє серце. Нехай вона осе­литься там у найзахищенішому й найзатишнішому куточку.

Зробіть це ніжно й ласкаво...

Наповніть цей куточок блакитним кольором і пахощами квітів...